Твір, датований шістдесятими роками XV століття, знаменує собою очевидне віддалення художника від традицій Андреа Мантенья, з яким його пов’язувала не лише культурна спорідненість, а й тісні сімейні зв’язки (він був його зятем). Зв’язок із падуанським художником простежується в чіткості контурних ліній і в скульптурній пластиці фігур, виведених на передній план фактично до простору глядача; проте Белліні заповнює сцену природним світлом, пом’якшуючи тони та зосереджуючися не стільки на побудові суворого перспективного простору, скільки на трагічній, болісній людяності головних героїв; таким чином він створює нову мову, яка в наступні роки стане його особистим і неповторним стилістичним кодом. Проперцій, великий поет епохи Августа, натякає на здатність образу викликати сльози у глядача, і саме його вірші вписано у картуш. Справді, цей твір викликає саме такі почуття. Картина, яка була частиною колекції Самп’єрі в Болоньї, була подарована Брері в 1811 році віце-королем Італії Еудженіо ді Богарне.
Scarica l'immagine ad alta risoluzione
НАЗВА
Оплакування Христа
АВТОР Джованні Белліні
ДАТА близько1460
МАТЕРІАЛ І ТЕХНІКА Темпера, дошка
РОЗМІРИ cm 86 × 107
ІНВЕНТАРНИЙ НОМЕР 228
ЗАЛА VI
FIRMA HAEC FERE QUUM GEMITUS TURGENTIA LUMINA PROMANT / BELLINI POTERAT FLERE IONNIS OPUS
